Долар знову опинився в оборонній позиції — і цього разу справа не в економіці, не в інфляції та навіть не в митах. Основний удар по американській валюті завдається зсередини — політичним тиском на Федеральну резервну систему, що набуває дедалі агресивнішого характеру.
Останні коментарі міністра фінансів Скотта Бессінта стали черговим витком цієї кампанії, поставивши під сумнів саму основу, на якій тримається довіра до долара: незалежність ФРС.
В інтерв'ю Бессінт прямо заявив, що необхідно провести розслідування щодо «всієї Федеральної резервної установи», порівнявши діяльність ФРС із Федеральним управлінням цивільної авіації та натякнувши, що настільки часті «помилки» потребують глибокого аналізу.
У соціальних мережах він пішов ще далі, заявивши, що автономія ФРС «під загрозою через розширення повноважень, що виходять за межі її місії».
Для ринку такі заяви звучать тривожно: якщо ключовий фінансовий інститут країни починає сприйматися як об'єкт політичної гри, долар неминуче втрачає ореол винятковості, який довгий час підтримував його статус як головної резервної валюти світу.
Інституційні аналітики дедалі частіше доходять висновку, що долар, найімовірніше, продовжить слабшати в найближчі місяці. У TD Securities відзначають, що вже кілька місяців порушено звичну кореляцію долара з іншими класами активів — а це ознака глибокої ринкової нервозності.
Чим довше зберігатиметься політична турбулентність навколо ФРС і зростатиме геополітична невизначеність, тим вища ймовірність, що долар протестує червневі мінімуми раніше, ніж цього очікує більшість інвесторів.
Особливу увагу ринків прикуто до постаті Джерома Пауелла. На букмекерських платформах ймовірність його дострокового звільнення з посади голови ФРС до завершення повноважень у 2026 році оцінюється у 20%. І сама тема вже впливає на котирування.
Ринки починають закладати премію за ризик у дохідність американських активів, що підвищує їхню привабливість лише частково — паралельно посилюється тиск на долар як валюту. Риторика Білого дому загострює ситуацію: Трамп у приватних розмовах із республіканцями прямо запитує, чи варто звільнити Пауелла, а публічно називає його «ідіотом», «дурнем» і «безглуздим хлопцем», вимагаючи зниження ставок з поточних 4,25–4,5% до рівня 1%.
Верховний суд нещодавно підтвердив, що голову ФРС не можна усунути без «вагомої причини», але, судячи з останніх кроків, адміністрація активно шукає юридичний привід, використовуючи, зокрема, реконструкцію будівель ФРС у Вашингтоні вартістю $2,5 млрд як потенційний важіль тиску.
Для валютного ринку все це означає одне: інвестори спостерігають підрив інституційної стабільності, що неминуче веде до переоцінки долара. Навіть якщо Пауелл залишиться на посаді, саме посилення тиску на ФРС — сигнал, що виконавча влада сприймає Центробанк не як незалежний орган, а як інструмент власної політики.
У Brown Brothers Harriman вважають, що «довіра до політики США й надалі знижуватиметься, і першим індикатором стане долар».
У результаті долар втрачає опору, навіть попри сильні макродані та зростання фондового ринку. Ринок усе частіше розглядає можливість того, що ФРС під політичним тиском буде змушена знизити ставки раніше, ніж планувалося, що посилить тиск на американську валюту.
У такій ситуації липень може стати місяцем, коли долар не тільки не відновиться, а й проб'є рівні підтримки, протестувавши червневі мінімуми й відкривши шлях до нових знижень.
Поки долар тримається на плаву завдяки статусу захисного активу в моменти ринкових стресів, але цей статус безпосередньо пов'язаний із довірою до американських інституцій.
Якщо Білий дім і далі сприйматиме ФРС як розширення виконавчої влади, а ринки — як об'єкт політичної маніпуляції, цей фундамент може зруйнуватися. І тоді ослаблення долара перестане бути тимчасовою хвилею й перетвориться на повноцінний тренд, здатний змінити баланс на валютному ринку на місяці вперед.
Євро впирається в стелю ЄЦБ
Якщо долар втрачає ґрунт під ногами через тиск на ФРС і політичні ігри у Вашингтоні, то євро в цій історії виступає бенефіціаром — але не без власних обмежень.
Пара EUR/USD уже відійшла від річного максимуму 1,1829 і закріпилася трохи нижче 1,17, наблизившись до середнього значення, характерного для періоду з 1999 року. Попри це, аналітики UniCredit очікують подальшого зростання євро в короткостроковій перспективі. Втім, цільовий рівень залишається скромним — близько 1,19 до кінця року, з явним небажанням перетинати позначку 1,20, яку все частіше називають «червоною лінією» для ЄЦБ.
Фундаментальна підтримка для євро зараз ґрунтується не стільки на власних сильних сторонах, скільки на слабкості долара. Водночас зростання євро вже викликає реакцію ЄЦБ.
Хоча віцепрезидент регулятора Луїс де Гіндос обережно зауважив, що поточний рівень — ще не привід для екстрених заходів, він підкреслив, що зміцнення вище 1,20 стане «набагато складнішим» чинником для європейської економіки.
Це сигнал для ринку: ЄЦБ готовий втрутитися вербально або політично, якщо курс продовжить зростати надто швидко. Водночас впливова членкиня Ради керівників Ізабель Шнабель займає м'якшу позицію: за її словами, сильний євро відображає довіру інвесторів і може бути позитивним фактором, особливо якщо він зміцнюється на тлі покращення очікувань щодо зростання в єврозоні.
Технічна динаміка EUR/USD також свідчить на користь обережного продовження висхідного тренду, але без прориву в агресивні зони. Дворічний розворот індексу ризиків на ринку опціонів повернувся до нейтральних рівнів, а волатильність знизилася після короткочасного сплеску, спричиненого подіями на Близькому Сході.
Це свідчить про те, що ринок не очікує різких стрибків і наразі дотримується стратегії поступового руху.
Головний стримувальний чинник для євро в найближчі тижні — торгова політика США. Оголошене Трампом 30-відсоткове мито на експорт із ЄС, що набуде чинності 1 серпня, уже чинить тиск на єдину валюту.
Хоча ефект від мит проявлятиметься поступово, він обмежує потенціал зростання євро, навіть якщо долар і далі зазнаватиме труднощів через внутрішню політичну нестабільність.
У підсумку, євро отримує перевагу завдяки ослабленню долара, але його власна траєкторія визначається балансом між довірою інвесторів, обережністю ЄЦБ і потенційними ударами з боку США.
Зростання до 1,19 виглядає досяжним, особливо якщо тиск на ФРС збережеться, але прорив вище 1,20 вимагатиме або глибшого ослаблення долара, або явного покращення економічних перспектив єврозони — чого наразі немає.
На цьому етапі євро рухається вгору не як лідер, а як бенефіціар чужої слабкості, і його зростання буде обмежене рамками, які ЄЦБ і торгова політика США готові терпіти.
